Джерело: http://www.radiosvoboda.org/a/28357749.html
Система охорони здоров’я у Великій Британії у надзвичайному стані, стверджують критики уряду. Британська телерадіомовна корпорація упродовж зими подавала серію репортажів про кризову ситуацію у багатьох лікарнях країни. Однак деякі елементи «Національної служби охорони здоров’я» (NHS) Великої Британії можуть бути запозичені для України.
«Уряд довів систему охорони здоров’я до надзвичайного стану», – проголосив на парламентських дебатах минулої зими лідер британської опозиції.
Джеремі Корбин, який очолює Лейбористську партію, переповідав те, що британці читають у газетах і бачать у телевізійних новинах: «Тисячі пацієнтів лежать на тимчасових ліжках у коридорах, і чекають на місце у палатах! Понад мільйон пацієнтів старшого віку не можуть отримати потрібного догляду».
Закиди про «недофінансованість» системи охорони здоров’я стала важливим аргументом прихильників виходу Британії з Європейського союзу.
«Національна служба охорони здоров’я» є водночас турботою і гордістю, соціальною службою і найбільшою галуззю економіки країни, за яку відповідає уряд.
У системі працюють 1,7 мільйона людей.
Прем’єр-міністр Тереза Мей заявляє, що критики перебільшують. «Більшість лікарень працюють добре», – запевняла вона у парламенті.
Український погляд
Лікар-психіатр Денис Угрин, який народжений в Україні і працює в одній із лондонських лікарень, фактично стає на боці уряду, стверджуючи, що попри недоліки система NHS головні завдання виконує.
«У будь-якій системі, особливо у такій величезній системі як NHS, будуть свої проколи і проблеми», – сказав він в інтерв’ю Радіо Свобода.
«Але, якщо говорити глобально, Велика Британія, без всякого сумніву, є одним з лідерів у світі, а не відстаючою країною. Хоча треба знати, що британська система охорони здоров’я зосереджена на справді небезпечні стани людини. Тобто, якби у мене стався інфаркт міокарда, то я би хотів, щоб це сталося у центрі Лондона. Бо я знаю точно, що лікарі, яких ми навчаємо, будуть знати, що робити і я отримаю найкращу допомогу, якісну допомогу дуже швидко. Але, якби мені треба було пересадити колінний суглоб через старість, то я би це у Британії не робив. Тобто медична допомогу тут зорієнтована на невідкладні ситуації», – зазначив Денис Угрин.
Можливо, що у зв’язку з цим саме відділи невідкладної допомоги у британських лікарнях відчувають зараз непосильне навантаження. І саме звідти у новини Британської телерадіомовної корпорації потрапляють ряди пацієнтів на візках у коридорах, яким немає місця у лікарняних палатах.
Намагаючись полегшити цей тиск – зменшити кількість людей, які звертаються по допомогу до лікарень, служба охорони здоров’я поширює соціальну рекламу, переконуючи британців не йти до лікарні з тривіальними проблемами здоров’я.
Тягар старості
Ще одним шляхом стала кампанія за суворішу процедуру стягнення плати з іноземців, які потрапляють до британських державних лікарень.
За 2016 рік на фінансування британської системи охорони здоров’я уряд виділив 140 мільярдів фунтів.
Це більше, ніж увесь теперішній річний внутрішній валовий продукт в Україні.
Краща організація роботи системи мала би зекономити час медичних фахівців і кошти.
Але ця економія не вирішує засадничої проблеми британської «Національної служби охорони здоров’я»: грошей треба щораз більше.
Лікарні переповнені пацієнтами часто похилого віку, які не зовсім хворі, а, радше, немічні.
Тривалість життя британців зростає і кількість людей, яким потрібен майже постійний догляд, збільшується.
Британська статистика показує, що вартість медичних послуг для середньостатистичної 65-річної людини коштує майже втричі більше, ніж послуги для 30-річних, а лікування і догляд людини віком понад 85 років коштує у п’ять разів більше.
Тобто британській і не лише британській системі охорони здоров’я завжди буде потрібно щораз більше грошей.
Гроші – це ще не все
Лікар Денис Угрин, який добре знає і британську систему, і стан справ в Україні наголошує, що, наприклад, якби теперішні українські лікарні «засипати грошима», то це не обов’язково змінило б ситуацію.
«Я чую від керівників охорони здоров’я в Україні, мовляв, дайте нам достатньо грошей і все буде гаразд. Це нісенітниці. Не буде нічого гаразд. Скільки не давати грошей в систему, яка не працює, вона від цього не покращиться, або покращиться дуже незначно. В Україні треба повернутися до засадничих принципів, на яких система має працювати: починаючи з підготовки й атестації лікарів, забезпечення якості послуг, переорієнтації на запобігання хворобам. Маса елементів може бути запозичена в українську систему з британської. Але, навіть якщо її запозичити, то за півроку британська система буде вже інша – вона еволюціонує», – зауважує Денис Угрин.
Проблеми з переповненими лікарнями, багатомісячними очікуваннями на нетермінові операції, або навіть вища, ніж в інших країнах смертність британців від ракових захворювань, показують, що зміни відстають від потреб.
Страх приватизації
Як і в Україні, в Британії є політичні та ідеологічні перешкоди на шляху реформ, про які в інтерв’ю британському телебаченню наголосив колишній міністр охорони здоров’я і один із ветеранів – політиків Кенет Кларк.
«Про питання охорони здоров’я громадськість, політики, засоби масової інформації говорять більш емоційно, ніж на будь-яку іншу тему, – зазначає Кларк. – Кожен міністр охорони здоров’я опиняється у постійній боротьбі, то з однією, то з іншою зацікавленою групою. Потреби постійно змінюються і необхідні постійні реформи. Але кожного разу, коли ви хочете щось змінити, проти змін активно виступають інтереси якоїсь групи. А найбільше проти реформ виступають представники громадськості. Люди хочуть мати кращу систему охорони здоров’я, але не хочуть, щоб вона хоч якось відрізнялася від тієї, про яку вони знають».
Британці справді з величезними пересторогами дивляться на реформи національної системи охорони здоров’я, які могли би змінити її головні принципи – доступ до безоплатної медичної допомоги.
Британці остерігаються «повзучої приватизації» національної системи охорони здоров’я, яка зараз оплачуються повністю з державного бюджету, тобто з податків.
Отримати рахунок за візит до лікаря, чи за перебування у лікарні – один з найбільших жахів для багатьох пересічних британців, і зараз усі провідні політичні партії країни обіцяють громадянам, що головний принцип «Національної служби охорони здоров’я», а саме безоплатність більшості послуг, буде збережено.
Проблема в тому, що ціна такої системи постійно зростає, і майже усі визнають, що, коли не змінювати нічого, то вона не зможе виконувати своїх головних завдань і справді лікувати людей.